Шалигинська громада

Сумська область, Глухівський район

Monthly Archives: Червень 2018


ШАЛИГИНСЬКА СЕЛИЩНА РАДА

ГЛУХІВСЬКОГО РАЙОНУ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

СЬОМЕ СКЛИКАННЯ

ВІСІМНАДЦЯТА    СЕСІЯ

Р І Ш Е Н Н Я

 

05.06.2018                                    Шалигине

Про затвердження Програми фінансової  підтримки та розвитку комунального некомерційного підприємства Шалигинської селищної ради «Амбулаторія загальної практики – сімейної медицини» на 2018-2020 роки

 

 

З метою забезпечення ефективного функціонування комунального некомерційного підприємства Шалигинської селищної ради «Амбулаторія загальної практики – сімейної медицини» відповідно до  ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», селищна  рада

ВИРІШИЛА:

1.Затвердити Програму фінансової  підтримки та розвитку комунального некомерційного підприємства Шалигинської селищної ради «Амбулаторія загальної практики – сімейної медицини» на 2018-2020 роки, що додається.

 

  1. Управлінню фінансів та економічного розвитку селищної ради забезпечити фінансування Програми фінансової підтримки та розвитку комунального некомерційного підприємства Шалигинської селищної ради «Амбулаторія загальної практики – сімейної медицини» на 2018-2020 роки.

 

  1. Контроль за виконанням рішення покласти на постійну комісію селищної ради з питань планування, бюджету, фінансів та соціально-економічного розвитку(Лук’янова М.В.)

 

Селищний голова                                                                                                                      Ю.В.Матвієнко

 

 

Додаток

                                                                                                                                      до рішення селищної ради                                                                             від   05.06.2018 року

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРОГРАМА

Фінансової підтримки комунального  та розвитку некомерційного підприємства

ШАЛИГИНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ

«АМБУЛАТОРІЯ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ-СІМЕЙНОЇ      МЕДИЦИНИ на 2018-2020 роки»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Шалигине

2018 рік

 

ПАСПОРТ ПРОГРАМИ

 

1. Ініціатор розроблення Програми Виконавчий комітет селищної ради
Дата, номер і назва розпорядчого документа органу виконавчої влади           про розроблення програми
2. Розробник Програми Виконавчий комітет  селищної ради
3. Співрозробники Програми Управління фінансів  та економічного розвитку Шалигинської селищної ради
4. Відповідальний виконавець Програми Комунальне некомерційне підприємство Шалигинської селищної ради «Амбулаторія загальної практики – сімейної медицини
5. Учасники Програми Виконавчий комітет, управління фінансів та економічного розвитку
6. Термін реалізації Програми 2018-2020 роки
7. Перелік бюджетів, які беруть участь у виконанні Програми Державний, селищний бюджети та інші кошти, не заборонені чинним законодавством
8. Загальний обсяг фінансових ресурсів, необхідних для реалізації Програми 3990 тис.грн.

 

 

.

1.Загальна частина

 

Комунальне некомерційне підприємство Шалигинської селищної ради « «Амбулаторія загальної практики – сімейної медицини (далі — Амбулаторія) створено за рішенням Шалигинської селищної ради (далі — Засновник шляхом реорганізації (перетворення)  бюджетної установи -комунального закладу Шалигинської селищної ради «Амбулаторія загальної практики – сімейної медицини і є правонаступником зазначеного комунального закладу .

Програма розроблена на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Бюджетного кодексу України та інших нормативно-правових актів.

У Програмі визначено цілі розвитку комунального некомерційного підприємства, визначено основні завдання, вирішення яких сприятимуть наданню кваліфікованої первинної  медичної допомоги мешканцям населених пунктів Шалигинської об’єднаної територіальної громади.

2.Опис проблеми, на розв’язання якої спрямована програма.

Основним підходом до концепції реформування є створення належних відповідних умов надання якісної, своєчасної первинної медичної допомоги. Одним з основних заходів впровадження реформи фінансування системи охорони здоров’я є забезпечення реорганізації державних та комунальних медичних закладів у повноцінні суб’єкти господарської діяльності — державні та комунальні некомерційні підприємства

Таким чином, в подальшому буде запроваджено принцип «гроші ходять за пацієнтом», а не за інфраструктурою закладів охорони здоров’я та іншими надавачами послуг.

Покращення якості медичної допомоги можливо лише при впровадженні нових інноваційних методів лікування, закупівлі сучасного медичного обладнання та матеріальній мотивації праці медичних працівників. Досягнення даної мети можливо лише за умови раціонального використання наявних фінансових та кадрових ресурсів, консолідації бюджетів різних рівнів для оплати послуг, які будуть надаватися комунальним некомерційним підприємством.

В умовах переходу на нові умови фінансування,  для забезпечення  повноцінного  функціонування  некомерційного комунального підприємства , необхідні додаткові кошти для  закупівлі  діагностичного обладнання, реалізації  Програми  місцевих стимулів   медичних працівників   закладу охорони здоров’я  Шалигинської селищної ради    на 2018-2020 роки. Прийняття Програми фінансовї підтримки  створює правові засади для  запровадження фінансування  за рахунок селищного бюджету.

3.Мета Програми

Метою програми є забезпечення зниження рівня захворюваності, інвалідності та смертності населення шляхом формування та налагодження ефективного функціонування системи надання доступної й якісної медичної допомоги, зокрема:

– забезпечення права членів Шалигинської територіально громади на своєчасну першу невідкладну допомогу при нещасних випадках, гострих захворюваннях тощо;

— забезпечення права членів Шалигинської територіальної громади на лікувально – профілактичну допомогу;

— санітарно – епідемічне благополуччя території громади;

— попередження, лікування, локалізацію та ліквідацію масових інфекційних захворювань;

— запобігання демографічній кризі, забезпечення здоров’я майбутніх поколінь і профілактики спадкових захворювань;

-забезпечення своєчасного виявлення у громадян захворювання на туберкульоз на ранніх стадіях, що здійснюється шляхом проведення туберкулінодіагностики;

— заохочення материнства;

— контроль за охороною здоров’я дітей;

4.Основні завдання  та напрями Програми ,обсяг та джерела фінансування.

Для досягнення мети програми селищна рада:

– надає інформаційну, консультативну, правову допомогу у здійсненні діяльності комунального некомерційного підприємства «Амбулаторія загальної практики-сімейної медицини» Шалигинської селищної  ради;

– приймає участь у розвитку матеріально- технічної бази комунального некомерційного підприємства «Амбулаторія загальної практики-сімейної медицини» Шалигинської селищної  ради, в тому числі надає фінансову підтримку в межах бюджетних асигнувань, відповідно до чинного законодавства;

– надає у користування на пільгових умовах приміщення комунальної власності комунального некомерційного підприємства «Амбулаторія загальної практики-сімейної медицини» Шалигинської селищної  ради ;

– звертається з клопотаннями про надання приміщень, фінансової, матеріальної та іншої допомоги комунальному некомерційному підприємства «Амбулаторія загальної практики-сімейної медицини» Шалигинської селищної  ради до установ, підприємств, організацій, фізичних осіб- підприємців, які працюють на території ради;

– сприяє діяльності на території ради аптечних закладів, які зможуть своєчасно забезпечувати комунального некомерційного підприємства «Амбулаторія загальної практики-сімейної медицини» Шалигинської селищної  ради необхідними товарами медичного призначення, а громадян – ліками;

– постійно проводить пропаганду здорового способу життя серед членів Шалигинської територіальної громади;

– проводить заходи, направлені на захист і очищення навколишнього природнього середовища.

Програмою визначено такі основні завдання:

— здійснення медичної практики для безпосереднього забезпечення медичного  обслуговування  населення, шляхом надання йому кваліфікованої первинної медичної допомоги,

— удосконалення лікувального процесу;

— створення та оновлення інформаційної бази даних пролікованих хворих у медичному підприємстві;

— організація взаємодії з іншими закладами охорони здоров’я з метою забезпечення наступництва у наданні медичної допомоги на різних рівнях та ефективного використання ресурсів системи медичного обслуговування, в т.ч. організація надання населенню медичної допомоги більш високого рівня спеціалізації на базі інших медичних закладів шляхом спрямування пацієнтів до цих закладів в порядку, встановленому законодавством;

— надання медичних та інших послуг фізичним та юридичним особам на  безвідплатній та відплатній основі у випадках та на умовах, визначених законами України, нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України та виданими на їх виконання нормативними актами місцевих органів  виконавчої влади, а також на підставі та умовах, визначених договорами про  медичне обслуговування;

— проведення перепідготовки, удосконалення та підвищення кваліфікації медичних кадрів;

— здача майна в оренду, в тому числі нерухомого.

Фінансове забезпечення Програми здійснюється відповідно до законодавства України за рахунок:

— коштів місцевого бюджету ;

— коштів державного бюджету  у вигляді субвенції;

—коштів отриманих від  Національної Служби здоров’я України відповідно до укладеного договору;

— надання підприємством платних послуг;

— залучення додаткових коштів для розвитку якісної медицини міста базуючись на Законі України «Про державно-приватне партнерство»;

— інших джерел фінансування не заборонених законодавством України.

Кошти, отримані за результатами діяльності, використовуються Підприємством на виконання запланованих заходів Програми.

Фінансова підтримка є безповоротною. Орієнтовані суми фінансової підтримки з селищного бюджету  за роками наведені в додатку 1 до Програми.

Підприємство має бути включено до мережі головного розпорядника бюджетних коштів- селищної ради – та використовувати виділені кошти згідно з планом використання.

Необхідний обсяг фінансування Програми може уточнюватись у процесі складання проекту місцевого бюджету на відповідний рік.

5.Очікувані результати виконання Програми

 Виконання Програми дасть змогу:

-підвищити ефективність роботи КНП «Амбулаторія загальної практики-сімейної медицини», сприяти подолання  несприятливих демографічних тенденцій на території громади;

–  забезпечити членів Шалигинської територіальної громади медичною допомогою за місцем проживання;

– гарантувати надання першої необхідної допомоги;

–  охопити туберкулінодіагностикою громадян ОТГ з метою своєчасного виявлення у них захворювання на туберкульоз на ранніх стадіях, що  забезпечить значне підвищення ефективності та якості надання їм медичної допомоги на початковій стадії, попередить виникнення туберкульозу з деструкцією та дасть змогу покращити якість життя пацієнтів;

– забезпечити необхідними ліками членів Шалигинської громади, які хворіють на гіпертонію, цукровий діабет, серцеву хворобу за програмою «Доступні ліки».

6.Організація реалізації Програми та здійснення контролю за її виконанням

         Реалізація програми покладається на виконавчий комітет  Шалигинської селищної ради, управління фінансів та економічного розвитку, комунальне некомерційне підприємство «Амбулаторія загальної практики –сімейної медицини»», а контроль  – на постійну комісію селищної ради з питань планування, бюджету, фінансів та соціально-економічного розвитку.

 

Селищний голова                                                                                                                       Ю.В.Матвієнко    

 

 

 

 

Додаток 1

до Програми підтримки комунального некомерційного підприємства «Амбулаторія загальної практики –сімейної медицини» на 2018-2020 роки

 

Обсяг фінансування

Програми підтримки комунального некомерційного підприємства «Амбулаторія загальної практики –сімейної медицини» на 2018-2020 роки

 

№ п/п

 

 

Обсяги фінансування

тис. грн.

Всього: 2018 2019 2020

 

1.

 Обсяг фінансової підтримки 3390,0 890,0 1500,0 1600,0

 

День селища святкували та гостей радо зустрічали! Continue reading

Консультує Міністр юстиції Павло Петренко Continue reading

26 червня  2018 року о  10 – 00 в приміщенні КЗ «Шалигинський  міський будинок культури» відбудеться 19  сесія селищної  ради 7 скликання. Continue reading

Щорічно третьої неділі червня своє професійне свято відзначають люди, що обрали для себе найповажнішу і найвідповідальнішу професію — медичні працівники. Continue reading

Сварківський НВК (Сумська область Глухівський район) запрошує всіх випускників та працівників школи на святкування 170-річчя навчального закладу 30 червня 2018 року. Початок о 14.00. Continue reading

Щорічна відпустка – 2018: види, тривалість, умови надання

У відпускний період не зайвим буде нагадати, які види щорічної відпустки передбачені законодавством, їх тривалість і умови надання.

Види щорічної відпустки

Щорічна відпустка ділиться на:

  • основну відпустку;
  • додаткову відпустку за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці;
  • додаткову відпустку за особливий характер праці;
  • додаткову відпустку працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – інваліда з дитинства;
  • додаткову відпустку окремим категоріям ветеранів війни;
  • інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Щорічна основна відпустка

Тривалість щорічної основної відпустки, як правило, становить 24 календарних дні за відпрацьований рік. Але для деяких категорій працівників тривалість щорічної основної відпустки буде більшою. Наприклад, керівникам навчальних закладів, педагогам і науковцям належить щорічна основна відпустка тривалістю 56 календарних днів. Інвалідам 1 і 2 групи надається щорічна основна відпустка 30 календарних днів, а інвалідам 3 групи – 26 календарних днів. Неповнолітнім працівникам належить щорічна основна відпустка 31 календарний день.

Щорічна додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці

Цей вид відпустки надається, крім щорічної основної, працівникам, відповідно до Списку виробництв, цехів, професій і посад, затвердженого Кабінетом Міністрів. Тривалість такої відпустки – до 35 календарних днів. Конкретна тривалість такої відпустки встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах.

Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці

Така відпустка надається:

  • окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, – тривалістю до 35 календарних днів за Списком виробництв, робіт, професій і посад, що затверджується Кабінетом Міністрів України;

До цієї категорії належить додаткова відпустка працівникам з ненормованим робочим днем – тривалістю до 7 календарних днів згідно зі списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою.

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

Додаткова відпустка окремим категоріям ветеранів війни

Учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначено Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – інваліда

Така відпустка надається:

  • жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;
  • жінці, яка усиновила дитину;
  • матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи;
  • одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи;
  • батьку, який виховує дітей без матері (в тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);
  • особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи;
  • одному з прийомних батьків.

Додаткова оплачувана відпустка становить 10 календарних днів щорічно, без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

При наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Порядок надання основної та додаткової відпустки

Щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватись одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї. Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, – 69 календарних днів.

Щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.

Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи надається після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві. У разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи, їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, за винятком випадків, передбачених законом. До таких винятків, наприклад, відносяться особи з інвалідністю, неповнолітні працівники, сумісники, чоловіки, чиї дружини перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами і т.д. Таким співробітникам щорічну відпустку може бути надано до закінчення 6-місячного терміну роботи на підприємстві.

Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку. Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніше, ніж за два тижні до встановленого графіком терміну. З цього правила також є винятки. Певним категоріям працівників, встановленим законом, відпустка надається у зручний для них час. До таких працівників, наприклад, відносяться матері двох дітей віком до 15 років або дитини інваліда, одинокі матері або батьки.

Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років поспіль, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу зі шкідливими й важкими умовами або з особливим характером праці.

Щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. При цьому не важливо, яка з частин буде надана першою протягом року: більш тривала або коротша. Наприклад, можна взяти спочатку 10 днів відпустки, а потім – 14. Але не можна поділити відпустку, наприклад, на частини в 7,7 і 10 днів, тому що основна безперервна частина буде меншою 14 днів.

Грошова компенсація за невикористану відпустку

 У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

У разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів, які до звільнення пропрацювали не менше 10 місяців, грошова компенсація виплачується за невикористані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості.

За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути меншою 24 календарних днів. Однак особам віком до вісімнадцяти років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається.

Шановні медичні працівники Шалигинської ОТГ, вітаємо вас зі святом! Continue reading

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА

від 26 квітня 2017 р. № 295
Київ

Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”

Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України Кабінет Міністрів України постановляє:

  1. Затвердити такі, що додаються:

Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю;

Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю.

  1. Внести до постанов Кабінету Міністрів України зміни, що додаються.
  2. Рекомендувати міським радам міст обласного значення та сільським, селищним, міським радам об’єднаних територіальних громад під час здійснення повноважень, передбачених частиною третьоюстатті 34 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, керуватися цією постановою.
  3. Визнати такими, що втратили чинність:

постанову Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2010 р. № 1059 “Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб’єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю)” (Офіційний вісник України, 2010 р., № 88, ст. 3099);

постанову Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2012 р. № 937 “Про внесення змін до критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб’єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю)” (Офіційний вісник України, 2012 р., № 77, ст. 3127).

Прем’єр-міністр України В.ГРОЙСМАН
Інд. 73
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 26 квітня 2017 р. № 295

ПОРЯДОК
здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю

Загальні питання

  1. Цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі – об’єкт відвідування).
  2. Державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці:

Держпраці та її територіальних органів;

виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі – виконавчі органи рад).

  1. Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі – органи контролю), посадовими обов’язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі – контрольні повноваження).

Контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.

Держпраці веде реєстр посвідчень інспекторів праці.

Підставою для видачі посвідчення інспектора праці посадовій особі виконавчого органу ради є лист сільського, селищного, міського голови, до якого додається заповнена картка обліку даних інспектора праці відповідно до форми, затвердженої Мінсоцполітики.

Посвідчення, щодо якого відсутня інформація в реєстрі посвідчень інспекторів праці, вважається недійсним.

Про втрату посвідчення невідкладно повідомляється керівнику виконавчого органу ради та Держпраці.

У разі прийняття рішення про скасування посвідчення та у разі, коли посвідчення зіпсоване чи втрачене, інформація про нього з реєстру посвідчень інспекторів праці виключається.

  1. Порядок складення та форми акта, довідки, припису, вимоги визначаються Мінсоцполітики.

Порядок складення та форми журналів, інструкції з оформлення документів, що складаються під час підготовки, в ході та за результатами інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, порядок повідомної реєстрації інспекційних відвідувань та рішень інспектора праці про відвідування роботодавця, передбачене пунктом 33 цього Порядку, визначаються Держпраці.

Форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню, оприлюднюються на офіційному веб-сайті Держпраці.

Проведення інспекційних відвідувань та організація невиїзних інспектувань

  1. Інспекційні відвідування проводяться:

1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту;

4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю;

5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю;

6) за інформацією:

Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати;

ДФС та її територіальних органів про:

– невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;

– факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень;

– факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом;

– роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника;

Пенсійного фонду України та його територіальних органів про:

– роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної;

– роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу;

– роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків;

– працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року;

– роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України “Про відпустки”);

– роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації;

– роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів;

– роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;

7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

Звернення фізичних осіб, стосовно яких порушено правила оформлення трудових відносин, працівників і роботодавців може бути подане через уповноваженого представника.

Рішення про доцільність проведення відповідних заходів з підстав, визначених підпунктами 5-7 цього пункту та пунктом 31 цього Порядку, приймає керівник органу контролю, його заступник.

Інспекційне відвідування або рішення інспектора праці про відвідування роботодавця, передбачене пунктом 33 цього Порядку, підлягає повідомній реєстрації Держпраці чи її територіальним органом до початку його проведення.

  1. Під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування, від об’єкта відвідування, державних органів, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання законодавства про працю.

Документи, отримані під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, що містять інформацію про порушення об’єктом відвідування вимог законодавства про працю, долучаються до матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

  1. У разі потреби для участі в інспекційних відвідуваннях можуть залучатися (за згодою керівника об’єкта відвідування або іншої уповноваженої ним посадової особи) представники профспілок, їх організацій та об’єднань профспілок, члени яких працюють в об’єкта відвідування, організацій роботодавців та їх об’єднань.
  2. Про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об’єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об’єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

  1. Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред’явити об’єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.
  2. Тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб’єктів мікропідприємництва та малого підприємництва- двох робочих днів.
  3. Інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право:

1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об’єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;

2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об’єктом відвідування їх копії або витяги;

3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об’єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;

4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;

5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;

6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;

7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

  1. Вимога інспектора праці про надання об’єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов’язковою для виконання.
  2. Інспекторам праці забороняється:

1) виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду індивідуальних або колективних трудових спорів;

2) підміняти працівників об’єкта відвідування під час проведення розрахунків або перерахунків розмірів належних працівникам коштів, готувати висновки про відповідність або невідповідність нормативних актів об’єкта відвідування вимогам нормативно-правових актів з метою їх подальшого передання працівникам (у тому числі звільненим), іншим особам чи органам;

3) проводити інспекційні відвідування з метою отримання від об’єкта відвідування будь-яких документів або їх копій для подальшого передання іншим особам;

4) розглядати та перевіряти питання, яке є предметом розгляду в суді або щодо якого набрало законної сили рішення суду, перевіряти своєчасність, правильність і повноту виконання рішень суду;

5) розголошувати виробничі та комерційні таємниці чи виробничі процеси, з якими вони могли ознайомитися під час виконання своїх обов’язків, крім випадків, передбачених законом, у тому числі протягом трьох років після звільнення з посади;

6) розголошувати джерело будь-якої скарги, доведеної до їх відома, на недоліки або порушення і повідомляти об’єкту відвідування або його представнику про те, що відвідування було проведене у зв’язку з отриманням такої скарги;

7) вилучати в об’єктів відвідування оригінали їх фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, а також комп’ютерів і їх частин.

  1. Під час проведення інспекційного відвідування об’єкт відвідування має право:

1) перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення;

2) не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі:

відсутності службового посвідчення;

якщо на офіційному веб-сайті Держпраці відсутні рішення Мінсоцполітики про форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню;

якщо строк проведення інспекційного відвідування перевищує строки, визначені пунктом 10 цього Порядку;

3) подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження про усунення порушень до акта або припису;

4) вимагати від інспектора праці внесення запису про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу перевірок об’єкта відвідування (за його наявності) перед наданням акта для підпису керівником об’єкта відвідування або його уповноваженим представником;

5) перед підписанням акта бути поінформованим про свої права та обов’язки;

6) вимагати від інспектора праці додержання вимог законодавства;

7) вимагати нерозголошення інформації, що становить комерційну таємницю або є конфіденційною інформацією об’єкта відвідування;

8) оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії інспектора праці;

9) отримувати консультативну допомогу від інспектора праці з метою запобігання порушенням під час проведення інспекційних відвідувань, невиїзних інспектувань.

  1. За рішенням керівника органу контролю або його заступника, погодженим з об’єктом відвідування, інспектори праці за наявності підстав, визначених підпунктами 14-7 пункту 5 цього Порядку, можуть проводити невиїзні інспектування у приміщенні відповідного органу контролю на підставі документів та пояснень, наданих об’єктом відвідування.
  2. У разі створення об’єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11цього Порядку), відсутності об’єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об’єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.
  3. Копія акта, зазначеного у пункті 16цього Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об’єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об’єкта відвідування за своїм місцезнаходженням.
  4. У разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об’єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється.

Складення акта, припису та прийняття рішень за результатами інспекційного відвідування, невиїзного інспектування

  1. За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю – припис про їх усунення.
  2. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об’єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Один примірник акта залишається в об’єкта відвідування.

  1. Якщо об’єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід’ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об’єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

  1. Матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер акта. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті.
  2. Припис є обов’язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об’єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
  3. Припис вноситься об’єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень – наступного дня після їх розгляду.

У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю.

Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об’єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Один примірник припису залишається в об’єкта відвідування.

  1. Стан виконання припису перевіряється після закінчення зазначеного у ньому строку усунення недоліків, якщо об’єкт відвідування не надав відповідь або надав її в обсязі, недостатньому для підтвердження факту усунення виявлених порушень.
  2. У разі відмови керівника чи уповноваженого представника об’єкта відвідування від підписання або за неможливості особистого вручення акта і припису акт та припис складаються у трьох примірниках.

Два примірники акта і припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об’єкту відвідування рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування та невиїзного інспектування.

Об’єкт відвідування зобов’язаний повернути інспектору праці підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання.

У разі ненадходження в установлений строк підписаного примірника акта та припису складається акт про відмову від підпису у двох примірниках, один з яких надсилається об’єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Застосування заходів впливу у зв’язку з порушенням законодавства про працю, оскарження припису або вимоги

  1. У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об’єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
  2. У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об’єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.
  3. Заходи до притягнення об’єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
  4. Припис або вимога інспектора праці можуть бути оскаржені у 10-денний строк з дати їх отримання до керівника або заступника керівника відповідного територіального органу Держпраці.

У разі незгоди з рішенням керівника або заступника керівника відповідного територіального органу Держпраці таке рішення може бути оскаржене до керівника або заступника керівника Держпраці.

Подання в установлений строк скарги тимчасово припиняє виконання припису або вимоги.

Скарга розглядається у 30-денний строк з дати її надходження, якщо інше не встановлено законом.

За результатами розгляду скарг вимоги, приписи можуть бути скасовані повністю або в окремій частині.

Забезпечення об’єкта відвідування та його працівників інформацією та консультаціями щодо найбільш ефективних способів дотримання законодавства про працю

  1. За письмовою заявою роботодавця інспектори праці можуть проводити аналіз стану дотримання законодавства про працю та надавати рекомендації щодо його застосування.

За результатами проведеного аналізу складається довідка.

  1. З метою запобігання порушенням законодавства про працю роботодавці можуть ініціювати проведення інспекторами праці регулярних інформаційно-роз’яснювальних кампаній щодо найбільш ефективних способів дотримання норм законодавства про працю, захисту і поновлення трудових прав працівників.
  2. Інспектор праці самостійно приймає рішення про необхідність відвідування роботодавця з метою інформування його та працівників про найбільш ефективні способи дотримання законодавства про працю, моніторингу стану його дотримання, у тому числі щодо оформлення трудових відносин.
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 26 квітня 2017 р. № 295

ПОРЯДОК
здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю

  1. Цей Порядок визначає основні завдання та процедуру здійснення Держпраці та її територіальними органами державного нагляду за додержанням законодавства про працю.
  2. Основною метою державного нагляду є виявлення порушень та недоліків під час здійснення виконавчими органами міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад та центральними органами виконавчої влади (далі – об’єкт нагляду) повноважень, визначених відповідно частиною третьоюстатті 34 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” та частиною другоюстатті 259 Кодексу законів про працю України (далі – контрольні повноваження).
  3. Основними завданнями державного нагляду є:

розроблення пропозицій щодо шляхів підвищення ефективності здійснення контрольних повноважень;

внесення вимоги щодо забезпечення здійснення контрольних повноважень (далі – вимога);

вжиття заходів до ініціювання притягнення до відповідальності посадових осіб за порушення законодавства під час здійснення контрольних повноважень.

  1. Державний нагляд здійснюють посадові особи Держпраці та її територіальних органів, посадовими обов’язками яких передбачено здійснення повноважень державного нагляду за додержанням законодавства про працю (далі – уповноважена посадова особа), що підтверджується службовим посвідченням такої посадової особи.
  2. Державний нагляд здійснюється шляхом витребовування, збирання та аналізу інформації, необхідної для підготовки висновків про стан додержання об’єктом нагляду законодавства про працю, або шляхом проведення перевірки об’єкта нагляду з виїздом за його місцезнаходженням (далі – виїзна перевірка).

Виїзні перевірки проводяться уповноваженими посадовими особами відповідно до індивідуального графіка, що затверджується керівником або заступником керівника Держпраці чи її територіального органу згідно з планом роботи Держпраці та її територіального органу на відповідний період.

Про проведення виїзної перевірки уповноважена посадова особа повідомляє об’єкту нагляду не пізніше ніж за п’ять робочих днів до її початку.

  1. Строк проведення виїзної перевірки не може перевищувати п’яти робочих днів та за обґрунтованим поданням уповноваженої особи може бути продовжений керівником або заступником керівника Держпраці чи її територіального органу до 10 робочих днів.
  2. До участі у виїзній перевірці в разі потреби можуть залучатися представники центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, профспілок, їх організацій та об’єднань профспілок, організацій роботодавців та їх об’єднань (за згодою), а також інші уповноважені посадові особи Держпраці та її територіальних органів.
  3. Перед початком проведення виїзної перевірки уповноважена посадова особа повинна пред’явити керівнику об’єкта нагляду або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.
  4. Уповноваженій посадовій особі на час проведення виїзної перевірки надається робоче місце з правом користування телефонним зв’язком, розмножувальною технікою, іншими послугами технічного характеру, необхідними для реалізації повноважень під час виїзної перевірки, оформлення матеріалів виїзної перевірки, спілкування з посадовими особами об’єкта нагляду (у разі необхідності одержання пояснень).
  5. З метою здійснення державного нагляду уповноважені посадові особи мають право:

1) безперешкодно отримувати від об’єктів нагляду документи, інформацію, показники статистичної та оперативної звітності та будь-які дані, що пов’язані із здійсненням контрольних повноважень;

2) ставити посадовим особам об’єкта нагляду запитання, отримувати від них необхідні пояснення, звіти, матеріали, іншу інформацію про рівень і стан профілактичної роботи, причини порушень законодавства про працю та вжиті заходи до їх усунення;

3) аналізувати матеріали та організаційно-розпорядчі документи, що складаються під час проведення та за результатами інспекційних відвідувань, невиїзних інспектувань; показники статистичної та оперативної звітності; дані порівняння фактично досягнутих результативних показників здійснення повноважень до показників виконання визначених Держпраці планів; даних інтерв’ювання, анкетування, опитування громадян і збирання інформації від юридичних осіб;

4) отримувати від державних органів, фізичних та юридичних осіб документи і матеріали щодо предмета державного нагляду, одержувати інформацію з автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз даних, створених державними органами;

5) вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного нагляду;

6) робити висновки про стан дотримання об’єктом нагляду законодавства про працю під час здійснення контрольних повноважень (далі – висновок);

7) за результатами державного нагляду ініціювати проведення об’єктами нагляду інформаційно-роз’яснювальних кампаній щодо найбільш ефективних способів дотримання норм законодавства про працю, захисту і поновлення трудових прав працівників.

  1. У разі виявлення порушення та/або недоліків під час здійснення об’єктами нагляду контрольних повноважень уповноважені посадові особи мають право:

1) вносити керівнику об’єкта нагляду обов’язкову для виконання вимогу;

2) ініціювати притягнення посадових осіб об’єкта нагляду до відповідальності за порушення законодавства під час здійснення контрольних повноважень;

3) ініціювати скасовування чи зупинення дії рішень, прийнятих посадовими особами об’єкта нагляду під час здійснення контрольних повноважень, якщо вони суперечать законодавству про працю.

  1. Уповноважені посадові особи з метою здійснення державного нагляду зобов’язані:

1) у повному обсязі, об’єктивно та неупереджено здійснювати державний нагляд у межах повноважень, передбачених законодавством;

2) узагальнювати результати здійснення державного нагляду;

3) здійснювати методологічне забезпечення державного контролю за додержанням законодавства про працю;

4) за письмовим зверненням об’єктів нагляду надавати роз’яснення;

5) брати участь в організації проведення та/або проведенні навчання, підвищення кваліфікації, підготовки та перепідготовки посадових осіб об’єкта нагляду, уповноважених на здійснення контрольних повноважень.

  1. Посадові особи об’єкта нагляду мають право:

1) перевіряти в уповноваженої посадової особи наявність службового посвідчення;

2) не допускати уповноважену посадову особу до проведення виїзної перевірки у разі відсутності службового посвідчення;

3) подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження про усунення порушень до висновку та/або вимоги;

4) вимагати від уповноваженої посадової особи внесення запису про проведення виїзної перевірки до відповідного журналу перевірок (за його наявності).

  1. Посадові особи об’єкта нагляду зобов’язані:

1) допускати уповноважених посадових осіб до проведення виїзної перевірки;

2) виконувати вимогу уповноваженої посадової особи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства про працю;

3) надавати документи, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час здійснення державного нагляду;

4) звітувати про виконання покладених на об’єкт нагляду контрольних повноважень за формою та у строки, визначені Держпраці, але не частіше ніж один раз на місяць;

5) повідомляти уповноваженій посадовій особі про виконання вимоги, а також про притягнення до відповідальності посадових осіб об’єкта нагляду за порушення законодавства під час здійснення контрольних повноважень.

  1. У разі створення об’єктом нагляду перешкод у діяльності уповноваженої посадової особи (відмова у допуску до проведення виїзної перевірки, ненадання інформації, необхідної для здійснення державного нагляду, перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 10цього Порядку), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість складення висновку (далі- акт), який підписується керівником об’єкта відвідування або уповноваженою ним посадовою особою.

Копія акта надсилається органам або посадовій особі, яким підпорядкований об’єкт нагляду, для вжиття заходів з усунення перешкод у здійсненні державного нагляду.

  1. За результатами здійснення державного нагляду складається висновок.

У разі виявлення порушень законодавства про працю та/або недоліків під час здійснення контрольних повноважень також складається вимога.

  1. Висновок складається у двох примірниках, що підписуються уповноваженою посадовою особою, яка здійснювала державний нагляд, та керівником об’єкта нагляду або уповноваженою ним посадовою особою.

Один примірник висновку залишається в об’єкта нагляду.

  1. Якщо керівник об’єкта нагляду або уповноважена ним посадова особа не погоджується з викладеною у висновку інформацією, керівник об’єкта нагляду або уповноважена ним посадова особа підписує висновок із зауваженнями, які є його невід’ємною частиною.

Об’єкт нагляду може подати зауваження не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дати підписання висновку. Рішення про результати розгляду поданих зауважень надається уповноваженою посадовою особою не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дати їх надходження.

  1. Вимога вноситься об’єкту нагляду не пізніше ніж протягом наступного дня після підписання висновку, а в разі наявності зауважень – наступного дня після їх розгляду.

У вимозі зазначається строк для усунення виявлених порушень та/або недоліків під час здійснення контрольних повноважень, причин і умов, які до них призвели, вчинення дій, спрямованих на ефективне здійснення контрольних повноважень. У разі встановлення строку виконання вимоги більше ніж три місяці у ній визначається графік та заплановані заходи її виконання з відповідним інформуванням уповноваженої посадової особи згідно з визначеною у вимозі періодичністю.

  1. Стан виконання вимоги перевіряється після закінчення зазначеного у ній строку виконання, якщо об’єкт нагляду не надав відповідь або надав її в обсязі, недостатньому для підтвердження фактів її виконання.
  2. У разі відмови керівника об’єкта нагляду чи уповноваженої ним посадової особи від підписання або за неможливості особистого вручення висновок і вимога складаються у трьох примірниках.

Два примірники висновку і вимоги надсилаються об’єкту нагляду рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення. На примірнику висновку та вимоги, що залишаються в уповноваженої посадової особи, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування.

Об’єкт нагляду зобов’язаний повернути уповноваженій посадовій особі підписаний примірник висновку та вимоги не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання.

У разі ненадходження в установлений строк підписаного примірника висновку та вимоги вони вважаються такими, що належним чином отримані, об’єкт нагляду з ними ознайомлений, а зауваження до їх змісту в об’єкта нагляду відсутні. Про зазначене об’єкту нагляду повідомляється рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

  1. У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих висновком, після розгляду зауважень об’єкта нагляду (у разі їх надходження) уповноважена посадова особа проводить аналіз зібраних матеріалів, за результатами якого вносить вимогу та/або вживає заходів до ініціювання притягнення до відповідальності посадової особи за порушення законодавства під час здійснення контрольних повноважень.

У разі систематичного невиконання або неналежного виконання інспектором праці без поважних причин контрольних повноважень Держпраці на підставі відповідних висновків уповноважених посадових осіб скасовує службове посвідчення такого інспектора праці.

  1. Вимога або висновок уповноваженої посадової особи можуть бути оскаржені в 10-денний строк з дати їх отримання до керівника або заступника керівника відповідного територіального органу Держпраці.

У разі незгоди з рішенням керівника або заступника керівника відповідного територіального органу Держпраці таке рішення може бути оскаржене до керівника або заступника керівника Держпраці.

Подання в установлений строк скарги тимчасово припиняє виконання вимоги.

Скарга розглядається у 30-денний строк з дати її надходження, якщо інше не встановлено законом.

За результатами розгляду скарг висновок та/або вимога можуть бути скасовані повністю або в окремій частині.

  1. Порядок складення та форми акта, висновку, вимоги визначаються Мінсоцполітики.

Порядок складення та форми журналів, інструкції з оформлення документів, що складаються під час підготовки, в ході та за результатами заходів державного нагляду, визначаються Держпраці.

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 26 квітня 2017 р. № 295

ЗМІНИ,
що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України

  1. У Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для створення і програмно-технічного забезпечення системи інформаційно-аналітичної підтримки, інформаційно-методичного забезпечення та виготовлення бланків посвідчень і нагрудних знаків для системи соціального захисту, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 2012 р. № 154 (Офіційний вісник України, 2012 р., № 17, ст. 616; 2013 р., № 21, ст. 703; 2015 р., № 46, ст. 1495):

1) пункт 2 доповнити абзацом такого змісту:

“Розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня в частині закупівлі бланків посвідчень інспектора праці є Держпраці.”;

2) у пункті 3:

абзац перший після слів “жертв нацистських переслідувань” доповнити словами “, інспектора праці”;

доповнити пункт абзацом такого змісту:

“Закупівля бланків посвідчень інспектора праці здійснюється Держпраці для видачі посадовим особам виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад, уповноваженим на здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю.”.

  1. У Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. № 509 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 60, ст. 2151; 2016 р., № 12, ст. 515):

1) у пункті 2:

абзац перший після слів “органів Держпраці та їх заступниками” доповнити словами “, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад та їх заступниками”;

абзац четвертий після слів “територіального органу” доповнити словами  “, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об’єднаної територіальної громади”;

доповнити пункт абзацом такого змісту:

“акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.”;

2) у пункті 5 слова “Головою Держпраці, його заступниками” замінити словами “уповноваженою посадовою особою”;

3) у пункті 6 слова “Держпраці та її територіальні органи” та “в Держпраці чи її територіальному органі” замінити відповідно словами “уповноважені посадові особи” та “в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення”;

4) у пункті 8:

в абзаці другому слова “приймає відповідне рішення” замінити словами “складає постанову про накладення штрафу”;

доповнити пункт після абзацу другого новим абзацом такого змісту:

“Розгляд справ на підставі акта про виявлення під час перевірки суб’єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, акта, зазначеного в абзаці п’ятому пункту 2 цього Порядку, здійснюється уповноваженими посадовими особами Держпраці та її територіальних органів.”.

У зв’язку з цим абзац третій вважати абзацом четвертим;

у першому реченні абзацу четвертого слова “у Держпраці або її територіальному органі” замінити словами “в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу”;

5) у пункті 9 слова “Держпраці чи її територіальний орган” замінити словами “уповноваженій посадовій особі, яка склала постанову про накладення штрафу”;

6) у пункті 11:

абзаци другий і третій після слова “Держпраці” доповнити словами “, виконавчими органами міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад”;

абзац п’ятий викласти в такій редакції:

“Порядок взаємодії територіальних органів Держпраці та виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад з регіональними центрами зайнятості визначається Мінсоцполітики.”;

7) пункт 12 після слів “її територіальні органи” доповнити словами “, виконавчі органи міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад”.

  1. У Положенні про державну службу України з питань праці, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 96 (Офіційний вісник України, 2015 р., № 21, ст. 584; 2016 р., № 2, ст. 89, № 16, ст. 644):

1) у пункті 4:

у підпункті 6 слова “нагляд (контроль)” замінити словом “контроль”;

доповнити пункт підпунктом 6-1 такого змісту:

“6-1) здійснює державний нагляд за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення виконавчими органами міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад та центральними органами виконавчої влади;”;

підпункт 27 доповнити абзацом такого змісту:

“навчання, підвищення кваліфікації, підготовку та перепідготовку посадових осіб виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад, центральних органів виконавчої влади, уповноважених на здійснення повноважень державного контролю за додержанням законодавства про працю;”;

у підпункті  50 слова “а також” виключити, а після слів “державного страхування” доповнити словами “, виконавчим органам міських рад міст обласного значення,  сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад, а також центральним органам виконавчої влади”;

у підпункті 53 слово “перевірок” замінити словами “інспекційних відвідувань”;

доповнити пункт підпунктами 54-1-54-5 такого змісту:

“54-1) здійснює методологічне забезпечення державного контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення;

54-2) координує діяльність виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад з питань здійснення ними повноважень, нагляд за реалізацією яких віднесено до компетенції Держпраці;

54-3) перевіряє на відповідність вимогам законодавства про працю та зайнятість населення рішення, прийняті центральним органом виконавчої влади, виконавчим органом міської ради міста обласного значення чи сільської, селищної, міської ради об’єднаної територіальної громади під час здійснення повноважень, визначених частиною другою статті 259 Кодексу законів про працю України та частиною третьою статті 34 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”;

54-4) видає та скасовує посвідчення інспектора праці, веде їх реєстр;

54-5) проводить моніторинг у сфері оплати праці в частині своєчасної і не нижче визначеного державою мінімального розміру оплати праці;”;

2) у пункті 6:

підпункт 3 після слів “державних органів” доповнити словами “, органів місцевого самоврядування”;

доповнити пункт підпунктами 5-1, 7-1 і 8-1 такого змісту:

“5-1) безперешкодно, без попереднього повідомлення проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень юридичних осіб (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичних осіб, які використовують найману працю;”;

“7-1) одержувати від посадових осіб центральних органів виконавчої влади, виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад письмові пояснення щодо причин допущення порушень законодавства про працю та зайнятість населення;”;

“8-1) надавати посадовим особам центральних органів виконавчої влади, виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад обов’язкові для виконання вимоги щодо усунення причин і умов неналежного виконання ними повноважень, нагляд за здійсненням яких віднесено до компетенції Держпраці;”.

 

До уваги жителів громади!

Уряд вимагає, щоб у кожній об’єднаній громаді з’явився інспектор праці. Він має перевіряти систему оплати праці, додержання її мінімальних гарантій, належне оформлення трудових відносин тощо. Згідно рішення виконавчого комітету Шалигинської селищної ради від 10.01.2018 року №4 виконання обов’язків інспектора праці покладено на Демченко Ларису Валентинівну – головного спеціаліста-бухгалтера управління фінансів та економічного розвитку Шалигинської селищної ради, яка отримала відповідне службове посвідчення за № 981 14.02.2018 року в Управлінні Держпраці у Сумській області.

Питання діяльності інспекторів праці, їхні повноваження, права і обов’язки передбачені постановою кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”». Головними пріоритетами інспекторів праці є профілактична робота й консультування роботодавців. Так, протягом квітня-травня Демченко Л.В. проведено 5 відвідувань фізичних осіб – підприємців, які здійснюють діяльність на території Шалигинської ОТГ з метою інформування про найбільш ефективні способи дотримання законодавства про працю. Це такі як: дотримання рівня мінімальної заробітної праці (з 1 січня 2018 року – 3723 гривень),  норми оплати праці за роботу в надурочний час, у святкові, неробочі та вихідні дні, у нічний час, працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи, оплата щорічних відпусток, індексація заробітної плати та інше.

Запобігання використанню незадекларованої праці справляє значний негативний вплив на розвиток економіки країни, життєвий рівень людей. Незадекларована праця не тільки обмежує можливості держави проводити сучасну соціальну політику у сферах освіти, охорони здоров’я, соціального захисту та пенсійного забезпечення, вона створює недобросовісну конкуренцію щодо тих суб’єктів господарювання, які повністю забезпечують виконання зобов’язань щодо сплати податків, охорони праці і соціального забезпечення працівників. Окрім того, незадекларована праця дає роботодавцям необмежені можливості тиску на працівників.

Тому, з питань порушень чинного законодавства України про працю на території Шалигинської ОТГ просимо звертатись до управління фінансів Шалигинської селищної ради за адресою м.Глухів вул. Києво-Московська, 31, тел. 7-05-15 або за ел. адресою: 41065185@mail.gov.ua